Методичка розробка

"Формування національної свідомості вихованців початкового рівня, засобами української народної хореографії"

Однією з провідних сфер української держави є національна освіта. На необхідність національної спрямованості освіти та її сучасної  реалізації орієнтують Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти України у   XXI столітті, закони “Про освіту” та “Про дошкільну освіту”, “Концепції національного  та дошкільного виховання в Україні,  «Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні», «Концепції позашкільної освіти та виховання».

         У статті 8 закону «Про позашкільну освіту» основним завданням позашкільної освіти визначається «виховання в учнів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей Українського народу, а також інших націй і народів» [12], що, у свою чергу, успішно реалізується на уроках народного танцю і сприяє формуванню довершеної особи українця, засвідчуючи пріоритетну роль позашкільних навчальних закладів у розвитку громадянина-патріота.

         Відповідно пріоритетними засобами впливу на виховання та розвиток дітей визначені національні культурні надбання, в тому числі українські традиції. У концептуальних положеннях про основи національного виховання вказується на важливу вимогу сьогодення щодо використання українських традицій: не лише для відновлення кращих здобутків минулого, а й для того, щоб наснажити їх сучасним науковим змістом та міцно стати на відповідні культурно-історичному досвіду нашого народу шляхи розвитку вітчизняної освіти.

         Процес національного відродження, зміцнення самостійності України, її розбудова зумовлюють новий підхід до виховання громадянина, перегляду і розкриття ланок, механізмів і чинників його формування, розробки науково обґрунтованої системи національного виховання, спрямованого на формування громадянина-патріота. Важливе місце в цьому процесі повинна зайняти позаурочна та позашкільна діяльність, що є одним із пріоритетних напрямків державної освітньої політики, визначених Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст., в рамках якої проводиться виховання дітей засобами мистецтва, невід'ємною частиною якого є народний танець.

         Проблема національно-патріотичного виховання досліджувалася українськими педагогами: Г. Ващенком, А. Макаренко, С. Русовою, В. Сухомлинським. Їхні видатні попередники, вчені та педагоги Києво-Могилянської академії - мислителі Г. Сковорода, О. Духнович, Т. Шевченко, І. Франко, К. Ушинський, Я. Чепіга у своїх творах значне місце відводили вихованню любові до рідної землі, малої та великої Батьківщини, рідної мови; поваги до історичного минулого, формуванню національної свідомості. Методологічні та теоретичні основи формування особистості з глибоким почуттям патріотизму, любові до Батьківщини розкриті у працях І. Беха,  А. Бойко, Г. Ващенка, Ю. Завалевського, П.Ігнатенка,  В. Каюкова, Б. Кобзаря, В. Коваля, М. Левківського, І. Матюши, О. Сухомлинської,  П. Щербаня та ін.

        

         В концепції національно-патріотичного виховання молоді зазначено, що форми й методи виховання повинні базуватися на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології, особливої уваги слід приділяти вихованню засобами дитячого та юнацького спорту, художньої літератури, театральної педагогіки, музичного виховання, фольклору, декоративно-ужиткового мистецтва зокрема засобами народного танцю. Саме він є ефективним чинником формування ціннісного ставлення дитини до навколишньої дійсності та до самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. Як стверджував Василь Верховинець у праці «Весняночка» (1979 р.), «у процесі занять народним танцем формуються духовні цінності майбутнього громадянина-патріота України» [10, с. 4]. Саме це сприяє формуванню почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, гордості за його історичне минуле; розвитку кращих рис української нації - працелюбності, поваги до батьків та родини, свободолюбності, дбайливого ставлення до природи; ознайомленню, а згодом і детальному вивченню кращих зразків культурної спадщини народу, формуванню ціннісного усвідомлення її багатства та неповторності.

         С. Русова радила у вихованні дітей виходити з їх нахилів до музики, руха, танцю, віддавати перевагу українським хороводам и танцям, як ігровим, драматичним, музичним, танцювальним засобам розвитку дитини, підтримувати дитячу захопленість творчістю, створювати умови для її прояву та навчанню дітей виконанню.

         На жаль, до проблеми формування і розвитку хореографічної культури України зверталося незначна кількість дослідників (Г. Борімская, К. Васіленко, В. Верховінец, А. Гуменюк, Е. Елехіна, М. Загайкевіч, Ю. Станішевський, В. Шкоріненко).
        
           Значний інтерес для практичних працівників представляє монографія           К. Васіленко "Лексика українського народно-сценічного танцю", де розглядається українська хореографічна лексика в її історико-еволюційному, образно-тематичному, структурно-функціональному єдності, систематизуються шляху її збагачення, а також пропонується класифікація змагань українського танцю [ ]. К.Васіленко підкреслював, що знайомство з національними танцювальними традиціями необхідно починати з дитинства, так як саме в цей період закладаються основи громадянських рис, починає формуватися національний менталітет. Тому автор редагує кілька збірок українських народних танців, призначених для роботи з дітьми.

         Велике практичне і теоретичне значення, на мій  погляд, представляє дисертаційне дослідження А.Шевчук, присвячене впливу українських музично-хореографічних традицій на музично-руховий розвиток старших дошкільників. Автором теоретично обгрунтована, розроблена і практично перевірена методика ефективного використання українських музично-хореографічних традицій в системі дошкільної освіти; виділені найбільш доцільні педагогічні умови прилучення молодших школярів до різновидів українського народного танцю (використання українського репертуару з усталеними та імпровізаційними компонентами, створення спеціальних умов для освоєння репертуарних творів дітьми, використання методів і прийомів здійснення музично-рухової діяльності та її організації на основі особистісно-орієнтовного підходу ).
Теоретичне узагальнення хореографічного матеріалу українських народних танців зроблений в монографіях А.Гуменюка, К.Васіленко, окремі проблеми - в роботах В.Верховінца, Т.Ткаченко та інших.

Сьогодення наповнене різноманітними подіями, що стосуються кожного громадянина країни. Життя гуртківця завжди наповнене як особистими, так і суспільними переживаннями. Дуже часто ці переживання впливають на настрій, навчання, здоров’я. Для покращення морального настрою досить важливо звертати увагу на патріотичне виховання дітей. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян.

Найкращою мотивацією до суспільної праці є розвинуте почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до сьогодення і творення її майбуття. Саме тому патріотичному вихованню гуртківців  надається одне з пріоритетних значень.

Методична розробка містить інформаційний матеріал про історію,  культуру, традиції України; сценарій масового заходу та ін.

Розробка спрямована на розширення світогляду про Україну, піднесення патріотичного духу гуртківців.

Мета:

- поглибити знання учнів з історії української державності й громадянства, культури народу, його традицій;

- виховувати шанобливе ставлення до Батьківщини, до її традицій та українського хореографічного мистецтва;

- стимулювати постійне зростання вихованців як особистостей, прагнення до самовираження, самореалізації та самоствердження, активної діяльності, спрямованої на участь у справах і житті ансамблю, ЦДЮТ, Міста; здатність до виконання громадського обов'язку.

Завдання:

освітня:

- вчити та заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Дати знання про те, що українська мова - одна з найдавніших мов світу. Вчити відчувати красу, мелодійність української мови, пишатися нею;

- дати знання про державні символи України;

- формувати у гуртківців поняття про сім‘ю, рід, родину;

- знайомити дітей з найяскравішими зразками національного народного-хореографічного мистецтва;

- вчити розуміти і поважати споконвічні традиції, звичаї, свята та обряди українського народу;

- формувати у дітей позитивні емоції: радість, відчуття прекрасного під час ознайомлення з народними традиціями, звичаями та оберегами українського народу;

виховна:

- виховувати почуття гордості за свій рідний край, свою культуру;

- виховувати почуття любові й поваги до своїх рідних, свого родоводу, до історії рідного народу;

- виховувати інтерес і повагу до народних традицій, звичаїв та обрядів;

- виховувати естетичний смак, любов до українського народного танцю;

розвивальна:

- розвивати мовлення, увагу, мислення, пам'ять;

- розвивати самостійність та ініціативу, творчі здібності, уважність;

соціалізаційна:

- розвивати самосвідомість, самооцінку;

- створювати умови для реалізації пізнавальної й соціальної активності гуртківців.

Основна частина

В 2015-2016 н. р. в ансамблі, проводилась  робота над   проектом «З любов'ю до України». Впроваджувалися нові форми й  методи національно-патріотичного виховання гуртківців, спрямованих на розвиток особистості  на заняттях  і в позаурочний час.

         Громадянин України виховується з дитинства, удосконалюється в юності, утверджується в зрілості, формується на позитивному прикладі родини, навчального закладу, колективу, суспільства. Тому, в цьому проекті були задіяні всі вікові групи ансамблю.

Робота над проектом   об'єднав в ансамблі всіх,  гуртківців, батьків. Реалізовуючи проект, ми намагалася створити позитивну атмосферу спілкування, дати можливість усім набути унікального соціального досвіду.

 Важливим напрямком патріотичного виховання для гуртківців - збереження й примноження традицій та  звичаїв українців. Адже наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу, пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини й народу взагалі.

Традиційно восени проводиться звітний концерт для батьків, який був підсумком проекту "З любов'ю до України".

У хореографічній  роботі  ансамблю вдало використовується український танець, який є душею українців, відображає народні вікові традиції, мудрість, красу й гармонію, граційність. Через танець гуртківці мають усвідомити причетність до історії своєї нації, обов’язок шанувати, зберігати й передавати колосальні духовні зусилля попередніх поколінь нащадкам. Вбираючи красу, високу мораль, загальнолюдські цінності та ідеали народної танцю, вихованці творять свій духовний світ, будують свою особистість.

Керівники ансамблю максимально створювала всі умови для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своїй  державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя.

Результатом взаємодії всіх суб’єктів навчально-виховної діяльності є взаємозбагачення та взаєморозвиток, бо ансамбль – це школа радості для вихованців, школа творчості для керівників, школа спокою для батьків.

                                            Використана література: 

1. Верховинець В.М. Весняночка: Методичні пояснення до дитячих ігор з співом для дітей дошкільного віку і для молодших дітей трудової школи. – К.: Держвид. України, 1925. – 90 с.

                2. Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю. – 5-те вид., доп. – К.: Музична Україна, 1990. – 150 с.

                 3. Гуменюк А.І. Народне хореографічне мистецтво України. – К.: Мистецтво, 1963. – 235 с.

                 4. Зубатов С.Л. Основи викладання українського народно-сценічного танцю. – К.: ІПК ПК, 1995. – 133 с.

                 5. Иваницкий А.И. Украинская народная музыкальная культура: Автореф. дис… д.-ра искусств. наук: 17.00.02/ Киевская консерватория им. П.И. Чайковского. – К., 1991. – 36 с.

                 6. Науменко Т.І. Музичне виховання дошкільників засобами українського фольклору. – К.: ВІПОЛ, 1995. – 64 с.

                 7. Сто українських народних пісень і танців / Упор. та обр. М.І.Різоля. – К.: Музична Україна, 1991. – 207 с.

                 8.  Українські народні танці / Упор., вступна стаття та примітки А.І.Гуменюка / За ред. П.П.Вірського. – К.: Наукова думка, 1969. – 615 с.